Маленька казочка про сусіда, який любив срати

Маленька казочка про сусіда, який любив срати

Жили собі люди на одній вулиці, були вони різні — трохи хороші, трохи погані. Але серед усіх найкапосним виявився один сусід, який любив срати де заманеться.

Постійно йому робили зауваження. Мужики сварили, жінки ойкали, ступивши в гівно, а стара Параска навіть двічі засандалила сусіду по макітрі важким костуром, щоб не гадив попід вікнами.

Це дивно, але такий збіг стався: через дорогу було кілька хат із цілими родинами, в яких усі вважали за своє право срати там, де наздожене швидка Настя. Не бачили сенсу в гальюнах і все тут.

От якось почули ці засранці, як бабка Параска гупає сусіда-серуна ковінькою, та й прибігли йому на допомогу: брате, ми врятуймо тебе і таке інше. А сусід і радий, що знайшлися споріднені душі та ще й боронять його від повчальників.

Побраталися вони. А ввечері сусіди-через-дорогу залишили кількох сильніших чоловіків охороняти хату й двір серуна. Бухають та навколишніх мешканців лають: «палії війни, агресори і расистські бузувіри» ©

Та скоро побачив він, що нові брати таскають в нього горілку та їдло безсоромно. Спробував щось пискнути — визволителі тепер уже самі тумаків виписали від щирого серця. Через губу, але довелося попросити допомоги колишніх гнобителів.

Разом наваляли непроханим гостям. І все почалося знову: сусід сере під хатами, а решта його шпиняє.

Але в незугарного колись серуна з’явилася нова пісенька. Він тепер свою любов срати виправдовує геройством у боротьбі із нахабними зайдами з сусідньої вулиці. Каже, що серуни мужньо билися із ворогом, тому дохлі інтелігентишки можуть свої повчання засунути в дупу. А не схаменуться, то він ще передумає і знову покличе братів-гівнюків.

Тут і казочці піндик.

22.08.2015

На фото: 22 серпня 1485 р. відбулася битва на Босвортському полі. У цей день у Лестерширі проводять реконструкцію часів Війни Алої та Білої троянди.

Різні дописи блоґа