Про вічність і вінницьку електричку

Про вічність і вінницьку електричку

Не дуже давно довелося мені їхати у справах до Вінниці в електричці — нові поїзди, окремі місця для пасажирів... Поруч зі мною місце дісталося не дуже старому чоловікові з поглядом, який мене відразу насторожив.

Не буду гаяти ваш час, коротше кажучи, він виявився послідовником Порфирія Іванова (чули?). Я теж «чув», але в той момент не відразу згадав: мова йде про дідка, який проповідував свій «стиль життя». Найбільш яскраве враження — це заперечення взуття та верхнього (і не тільки) одягу. Мета такого життя — воно ж, життя, але вічне.

Я через своє невігластво (та хамство) запитав, як здоров'я Вчителя Іванова. Він помер, природно. І тоді я натякнув, що старець Порфирій наколов усіх...

І ось на дозвіллі мені подумалося, що людям не треба жити вічно. Треба поступатися місцем новим поколінням.

Усе.

На фото: Порфірій Іванов виписується із Казанської спеціалізованої психіатричної лікарні

Різні дописи блоґа