«Це тварини, яких треба вбивати». Інтерв'ю з російськими офіцерами із «батальйонів смерті»

«Це тварини, яких треба вбивати». Інтервю з російськими офіцерами із «батальйонів смерті»

Російський уряд публічно засуджує тортури і вбивства без суду і заперечує факт скоєння воєнних у Чечні. На практиці ж Кремль просто закриває на це очі, розповіли співрозмовники Sunday Times Андрій і Володимир.

Незважаючи на офіційне закінчення контртерористичної операції в Чечні, тема Північного Кавказу, як і раніше, частий гість на шпальтах західних газет і журналів. Останнім часом особливий інтерес викликають публікації, присвячені діяльності російських секретних спецслужб під час чеченських воєн. Журналісту Sunday Times Марку Франчетті вдалося взяти інтерв'ю у двох російських офіцерів, які, за їхніми словами, входили до складу секретних «батальйонів смерті», що здійснювали захоплення підозрюваних терористів.

Переклад матеріалу, наповненого кривавими подробицями, оприлюднила РІА «Новий Реґіон».

Елітні коммандос порушили обітницю мовчання, щоб розповісти про те, як вони катують, страчують, а потім знищують свідоцтва своїх звірств, — пише Марк Франчетті в матеріалі «Російські батальйони смерті розпилюють чеченців на атоми». - Полювання на базу чеченських терористок-смертниць привела групу елітних російських командос-спецназівців у маленьке гірське село. Перед світанком вони оточили непримітний будиночок, щоб ніхто не зміг піти з нього непоміченим або підняти тривогу завчасно.

Коли прийшов наказ на штурм, у дюжини озброєних із голови до ніг чоловіків у камуфляжі й масках не виникло проблем із захопленням трьох жінок, які перебували всередині. Полонянок потім відправили на військову базу. У спецслужб були відомості, що старша із захоплених жінок, 40-річна чеченка, вербувала смертниць, які були готові пожертвувати собою в жорстокій війні між ісламськими повстанцями і росіянами. Інші захоплені жінки були новачками з цієї групи. Молодшій ледь було 15 років.

«Спочатку старша все заперечувала, — розповів командир загону спецназу. - Але після того, як ми кілька разів пропустили через неї електричні розряди, вона почала викладати інформацію. Коли ми дізналися все, що хотіли, ми вистрілили їй в голову. Ми вивезли її тіло в поле. Там помістили один артилерійський снаряд їй між ніг, один на грудях, додали кілька 200-грамових тротилових шашок і рознесли труп на шматки. Немає тіла, немає доказів, немає проблем.

Інші були відвезені в частину для додаткових допитів, після чого, звичайно, стратили й їх.

Ця розповідь, одна із цілого ряду епізодів, розказаних кореспонденту Sunday Times двома офіцерами російської спецназу, які протягом 10 років брали участь у проведенні спецоперацій ц Чечні. Їхні свідчення, вперше розказані іноземному журналістові, допомагають відкрити завісу таємниці над операціями секретних російських «батальйонів смерті» під час одного з найжорстокіших конфліктів із часів Другої світової війни.

Співрозмовники Sunday Times — ветерани чеченських воєн, на рахунку яких понад сорок бойових відряджень, розповіли, що не тільки підозрювані в участі в бандформуваннях, але й ті, хто був їхніми знайомими та близькими, систематично вистежувалися, викрадалися, випробували тортури і знищувалися. Їм дробили кістки молотками, змушували чоловіків уступати в статеві акти один з одним. Тіла закопували в немарковані ями або відривали на дрібні шматки.

Як сказали в інтерв'ю Sunday Times офіцери спецназу, ці методи брали на озброєння не окремі безжальні нелюди — це було загальноприйнятою практикою в їхніх частинах. Начальство забезпечувало їм прикриття і наполягало на тому, що всі операції повинні проводитися таємно, бо розголос міг призвести до судового переслідування замішаних у цих справах офіцерів.

Російський уряд публічно засуджує тортури і вбивства без суду та заперечує факт скоєння воєнних злочинів у Чечні. На практиці ж Кремль просто закриває на це очі, розповіли співрозмовники Sunday Times Андрій і Володимир.

«Будь-яка людина при владі, той, хто хоча б трохи цікавився війною, прекрасно знає, що там відбувається, — розповів Андрій. – Нашим єдиним завданням було знищення терористів».

Офіцери заявили, що пишаються своїм внеском у викорінення терористичної загрози. При цьому вони погодилися на розмову на умовах анонімності.

Андрій, який отримав тяжке поранення на війні, розповів, що брав участь у страті, щонайменше, 10 ймовірних терористок-смертниць. Один раз він пов'язав поранену снайпершу і наказав переїхати її на танку.

Він також взяв участь в одній із найбільш звірячих операцій російських сил. У 2002 році після вбивства чеченцями двох офіцерів ФСБ і двох солдатів, війська вистежили і затримали 200 чеченців, звинувативши їх у зв'язках із терористами.

Під час іншої операції, загін Андрія натрапив на будинок, підвал якого використовувався бойовиками як польовий госпіталь.

«Ми вивезли звідти тих, хто міг стояти на ногах, — розповів Андрій. - Решту, в тому числі кілька жінок, розстріляли. Це єдиний спосіб мати справу з терористами».

Як пише Sunday Times, коли Володимир Путін почав другу чеченську війну в 1999-му, він закликав своїх солдатів винищувати бунтівників усюди, навіть у туалетах. Унаслідок — понад 100 тисяч чеченців були знищені до початку того місяця, коли Кремль оголосив про закінчення контртерористичної операції. Чеченська столиця Грозний була практично зметена з лиця землі. Крута вдачв Путіна дозволила йому заробити величезну популярність у себе в країні.

Обидві сторони чинили акти нечуваною жорстокістю. Бунтівники, які намагалися перетворити Чечню на ісламську державу, неодноразово відрізали голови полоненим російським солдатам. Але кожна жертва з російської сторони викликала ланцюгову реакцію, несучи смерть десяткам чеченців.

Поки бушувала війна, чеченські терористи йшли в наступ, використовуючи смертників у московському метро і на рок-фестивалі. У 2002-му загін, що включав і 18 смертниць, захопив понад 800 заручників у московському театрі, 129 з яких померли після того, як під час штурму будівлі на третій день облоги був застосований отруйний газ.

Під час найбільш дикої операції, заколотники взяли в заручники сотні школярів та їхніх родичів у місті Беслані. Триденна облога закінчилася загибеллю 334 заручників, більше половини з них — діти.

Саме в такий наелектризованої атмосфері і працювали «батальйони смерті».

Андрій згадує, як вони затримали підозрілого чоловіка, у якого вилучили кілька відео з тортурами російських заручників. На одному з них було знято, як кепкуючи чеченці ґвалтують 12-річну дівчинку, а потім відстрілюють у неї три пальці.

«У нас просто дах зірвало після того, як ми побачили це, — розповідає Андрій. - Він упав на землю. Я сказав йому піднятися, але він не міг — заважали наручники. Я наказав їх зняти, але щось було не в порядку із замками. Я наказав своєму сержантові зняти їх, неважливо як. Він узяв сокиру, і відрубав йому кисті рук. Заарештований кричав, як в агонії. Було ясно, що допитувати його буде складно, тому я його просто пристрелив».

Андрій розповів, що представляв своїх супротивників не людьми, а тарганами, яких треба розчавити. Він не схвалював надмірну жорстокість і не заохочував хвалькуваті розповіді своїх бійців про те, як вони розправлялися з ворогами.

«У мене була проблема з одним із моїх хлопців, якому сподобалося збирати вуха, відрізані у в'язнів, — розповів Андрій. - Він зробив із них намисто і абсолютно серйозно планував взяти їх додому. Мені не подобалася така поведінка».

Жорстокість на Кавказі не ослабла і після того, як Москва стала віддавати контроль над ситуацією чеченському спецназу, складеному з колишніх бойовиків, що перейшли на іншу сторону. Міліція, якою командує прокремлівський президент Чечні Рамзан Кадиров, також звинувачується у викраденнях, тортурах і стратах підозрюваних у зв'язках із терористами.

Володимир розповів, що він був одним із творців «батальйону смерті», що вистежив і знищив 16 імовірних бойовиків у 2005 році. Командир підрозділу оформив фіктивне відрядження в інший реґіон країни, аби забезпечити алібі бійцям.

«Ми вривалися до будинків, захоплювали підозрюваного і зникали, — розповів Володимир. - Заклеювати йому рот скотчем і заковували в кайданки. Якщо підозрюваний чинив опір, його розстрілювали. Якщо в перестрілці гинули сторонні люди, ми вішали на труп зброю».

Володимир і його товариш називали свою здобич «зайчиками».

«Тільки дуже вузьке коло осіб було залучене до цієї роботи, — говорить він. - Деякі з тих, кого ми захоплювали, були по-справжньому крутими хлопцями. Але, врешті-решт, ми могли змусити говорити будь-якого — головне лише правильно підходити до вирішення цього питання. Ми використовували кілька методів. Ми били їх до напівсмерті руками і палицями. Дуже ефективний метод «Рояль», коли ми молотком дробили пальці. Це брудна і важка робота. Ви не можете називатися людиною, якщо полюбите її, але, на жаль, це був єдиний спосіб змусити цю мразь розмовляти».

Молоток також використовувався для того, щоб розбивати колінні чашечки бранців, їх також змушували здійснювати статеві акти. Ці сцени записувалися на відео і відсилалися бойовикам, які залишалися на волі, — це був метод психологічної війни.

«Ви повинні бути людиною з певним складом характеру, щоб виконувати таку роботу, — каже Володимир. - До нас йшли тільки добровольці. Я вважаю неправильно віддавати наказ комусь почати тортури ворогів. Це важко і в моральному, і в психологічному відношенні».

Андрій додав: «Було дуже важливо, щоб робота виконувалася професійно, без слідів, які могли б вивести на нас. Наше начальство знало про наші методи і давало зрозуміти, що головне — замести сліди. Ми знали, що нас просто повісять, якщо зловлять. Ми не вбивці. Ми — офіцери, що ведуть війну проти звірів-терористів, які не зупиняться навіть перед убивством дітей. Вони — тварини, і єдиний спосіб боротьби з ними — знищувати. У цій війні немає місця для юридичних тонкощів. Ті, хто там був — зрозуміють. Я ні про що не шкодую. Моя совість чиста».

Різні дописи блоґа