Загибель Ольги Бурої напередодні Трійці: як колеги згадують телеведучу

Загибель Ольги Бурої напередодні Трійці: як колеги згадують телеведучу

За кілька хвилин до смерті Ольга Бура зателефонувала чоловікові і сказала: «скоро буду. Жди... »

Напередодні Трійці в автомобільній катастрофі загинула ведуча каналу ICTV

27 травня Ользі Бурій виповнилося 27 років. 29 травня о першій годині ночі Оля померла. Її чорний джип «Лексус» на величезній швидкості (близько 200 кілометрів на годину) врізався в бетонну огорожу на Харківській площі, потім у бетонну клумбу і полетів на газон. Кілька разів перекинувшись у повітрі, машина щосили вдарилася об опору рекламного щита на висоті 4 метрів. Оля вилетіла з машини і загинула миттєво. Водій помер по дорозі в лікарню в машині «швидкої допомоги». Останнім говорив з Олею її чоловік Сергій. «Я скоро буду. Жди...» — сказала за кілька хвилин до трагедії по телефону Оля...

Ведучий «Нового каналу» Юрій Горбунов: «У понеділок ми повинні були відсвяткувати її день народження на природі...»

Цього року ведуча «Коронної страви» на каналі ICTV вирішила відкласти святкування свого дня народження. Хоча 27 травня її мобільний телефон розривався від поздоровлень друзів...

«Я зателефонував Олі, щоб привітати її, — розповів „Фактам“ ведучий „Нового каналу“ Юрій Горбунов. — Не міг же я пропустити такий день! Вона зраділа, сказала, що їй приємно, що я пам’ятаю. Запропонувала зустрітися в понеділок десь на природі. Сказала, що втомилася від міської суєти і хотіла б поїсти шашлики. Так і вирішили...»

«Я знаю Олю з того часу, коли вона тільки прийшла на телебачення. Тоді на УТ-1 ми разом вели програму „Щасливий дзвінок“. Я багато підказував Олі, вчив її. Пам’ятаю, як вона раділа своїй першій машині — „Пассату“. Оля любила красиві речі. Часто підвозила мене, але ніколи не була відчайдушним водієм. Вона була прекрасною людиною і чудовим другом. Ніколи ні на що і ні на кого не скаржилася. Завжди усміхнена, світиться зсередини. Останній раз ми працювали з Олею разом в Ялті на концерті місяці два тому. Вона була сповнена планів. Все, що сталося... Це шок... »

Оля закінчила автодорожній інститут, але ніколи не працювала за фахом. Її красу помітили вже в студентські роки, і вона легко отримала титул «Студентська красуня». А потім випадково потрапила на телебачення. Допомогли друзі. Програма «Щасливий дзвінок» проіснувала недовго, хоча і встигла стати популярною. Особливо помітні були її ведучі — Юрій Горбунов, Ольга Бура і Марія Єфросиніна. Після розвалу проекту Оля залишилася на Першому національному вести «Погоду». Кілька років вона розповідала про буревії, дощі та сонячну погоду. До речі, Оля якось зізналася, що сама ніколи не вгадує з погодою. Якщо на вулиці йде дощ, то вона обов’язково виявиться без парасольки.

Загибель Ольги Бурої напередодні Трійці: як колеги згадують телеведучу

Невисока блондинка з пронизливими блакитними очима народилася в маленькому містечку в 160 кілометрах від Києва — Тетієві. Вона була другою дитиною в сім’ї. Старша, Галя, у якій вже підростають двоє дітей, так і залишилася в рідному містечку. А Оля завжди прагнула до столиці. Навіть не так. Просто все у неї виходило. У школі була відмінницею, улюбленицею класу. Всі хлопці поголовно були закохані в неї. А вона в п’ятнадцять років зустріла своє перше кохання. Правда, тривало воно недовго. Оля встигла закінчити і музичну школу за класом бандури. Казала, що дуже співзвучно виходило: Бура-бандура. Приїжджаючи потім додому до мами, Оля частенько брала до рук бандуру, яка завжди стояла в її кімнаті в чохлі, і грала щось просте. А мама із завмиранням серця слухала.

Головною в сім’ї Олі була бабуся. Це вона — правда, безуспішно — намагалася навчити дівчинку готувати. Особливо Олі подобалося допомагати на кухні, коли ліпили вареники з вишнями. Оля так до кінця і не пізнала ази кулінарії. А коли сама стала ведучою кулінарної програми, на питання про кухню лише жартувала, що готувати вона не любить, зате любить смачно поїсти. У 2002 році Бура на запрошення керівника ICTV Олександра Богуцького прийшла на канал. Близько півроку тривала підготовка до її шоу «Коронна страва». Олі страшно хотілося працювати. У той час вона вже розпрощалася з «Погодою» і деякий час була ведучою ранкової програми «Новий день» на телеканалі «Інтер». Потім рік тільки вела концерти. «Страшно хочеться знову в ефір», — зізналася якось Оля в інтерв’ю «Фактам». Правда, за рік «неробства» вона стала ґрунтовно вивчати англійську мову, займалася на заочному відділенні Інституту журналістики. Через два тижні Оля мала захистити диплом...

В ефір ICTV ще не вийшли дві програм, записані Олею. З Юхимом Шифріним і Ніною Матвієнко. «Я записувалася в програмі Олі за кілька днів до її трагічної смерті, — розповіла „Фактам“ Ніна Митрофанівна. — Пам’ятаю, на Бессарабський ринок за продуктами Оля повезла мене на своєму джипі. Я дивувалася, як вона майстерно поводиться з машиною. Здала задом зі стоянки, вивернувшись так, що це здавалося просто неможливим. Я захопилася, а Оля відповіла: „Щоб я не виїхала з будь-якого становища на машині! Так бути такого не може!“ Я готувала борщ, а Оля все примовляла, як їй хочеться його спробувати. Страшна, безглузда смерть. Я вірю, що Оленьці, яка залишила нас перед самою Трійцею, уготоване Царство небесне... »

Ведуча СТБ Власта Шовковська: «На вихідні Сергій збирався купити Олі нову машину»

Оля не дожила двох місяців до річниці свого весілля. Події, про яку вона мріяла кілька років. Її чоловік Сергій Власенко — відомий адвокат. Вони зустрічалися чотири роки, познайомившись на записі програми «Щасливий дзвінок». Сергій довго не робив Олі пропозиції, вона переживала і чекала. Вони одружилися 26 липня. Закотили шикарне весілля в ресторані під Києвом. Накриті столи поставили на понтон. Раптом під час весілля понтон нахилився і став заповнюватися водою. Кажуть, це погана прикмета. Але тоді ніхто, звичайно, не звернув на це уваги. Оля була засліпливо гарна. Особливо їй був до лиця чарівний капелюшок з троянди, зшитий Вікторією Гресь. Подружкою з боку нареченої була відома телеведуча, найближча подруга Ольги Власта Шовковська...

«Коли рік тому я одягала на Олю весільне плаття, то й уявити собі не могла, що мені доведеться її одягати в останню путь... — сказала „Фактам“ Власта. — Вітаючи її в день народження, ми, як завжди, вирішили відзначити його дівоч-вечором, піти посидіти в який-небудь ресторан. Чекали Олену Вітриченко, яка повинна була прилетіти з Іспанії. Буквально за кілька днів до смерті ми з Олею та Сергієм їздили дивитися ділянку землі, яку збиралися ось-ось купити. Це три гектари по Житомирській трасі. Сергій хотів купити два, я — один. Я ще жартувала: Олько, мовляв, навіщо вам так багато? А вона відповіла, що збирається побудувати там стайні.

Загибель Ольги Бурої напередодні Трійці: як колеги згадують телеведучу

Сергію залишалося лише перевірити документи. А на вихідні Оля з чоловіком збиралися купити нову машину. „Лексус“ продавати не хотіли, але Оле завжди подобалися оригінальні речі, і вона хотіла щось оригінальне. Навіть не знала, що. Їй подобалася їзда. Вона отримувала від цього кайф. Як і від того, що сиділа в гарній машині. Загалом, в ту ніч Оля дуже поспішала додому.

До Сум вести концерт її запрошували вже другий рік поспіль. Тому відмовитися в Олі й думки не виникало. Вона тільки не могла вирішити, хто поведе „Лексус“. Вірніше, Сергій наполягав, щоб за кермом був водій. Він навіть телефонував у якусь фірму замовляти шофера. Але випадково цю розмову почув водій Сергія і запропонував свої послуги. Таке ось трагічне невезіння. І Оля з ним поїхала. Вже під’їжджаючи до Києва, набрала телефон Сергія і сказала, що скоро буде вдома. Напевно, тоді ж і відстебнула ремінь безпеки. Зазвичай Оля завжди пристібалася. У неї ж навіть не спрацювала подушка безпеки. Тільки з боку водія. Але його теж не вдалося врятувати... Мені важко зараз говорити... Може, через рік у пам’ять про Олю ми організуємо якийсь конкурс молодих журналістів або щось іще...»

Олю Буру ховали на цвинтарі в рідному Тетієві в закритій до половини труні. Видно було лише обличчя Олі в красивій білій хустинці і море квітів. Вона мріяла мати трьох дітей, але доля розпорядилася інакше...

Текст: Таїсія Бахарєва, «ФАКТИ»

2 червня 2004

Переклад з російської

Різні дописи блоґа