Киянин Дмитро Гаврилов — актор театру, кіно і телебачення. А також «голос нарозхват» — його ви можете почути мало не в кожному блокбастері, який виходить на наші екрани. Зараз саме завдяки йому можна почути все жарти, одкровення, самоіронію і лють супергероя з Асгарда у фільмі «Тор: Раґнарок». Ми розпитали Дмитра Гаврилова про те, як відбувається такий загадковий для глядача процес, як дубляж.

— Коли і як ви вирішили стати актором дубляжу?

Дмитро Гаврилов: Я не вирішував їм ставати. Взагалі, я працював танцюристом, закінчив театральний інститут. Жив три роки за кордоном в Лівані. І так вийшло, що я травмувався і не міг продовжувати танцювати вже. Потім повернувся в Україну, рік відновлювався. І є такий актор Діма Терещук, який запропонував мені піти на кастинг у студію звукозапису, яка «озвучки» робить, «ТакТребаПродакшн», і спробувати там щось озвучити. Я прийшов, спробував, і мене відразу ж взяли. Тобто я навіть не очікував, що у мене це вийде. І потім мені запропонували масовки написати на «Ледуаене», а до цього — ще кілька студій, де я також писав масовку. І якось так за рік я почав дуже багато дублювати, і, врешті-решт, мені дали роль Пола Вокера в четвертому «Форсажі».

— Це була ваша перша велика роль як актора дубляжу?

Д. Г.: Так, щось типу того. Але це, якщо говорити тільки про дубляж. На «озвучці» на телебаченні мені і раніше давали основні ролі.

— Як взагалі вирішується, чиїм голосом в українському прокаті буде говорити голлівудський актор?

Д. Г.: Ти проходиш кастинг і, якщо тебе затверджують, ти озвучувати фільм. Але, буває, на одного і того ж актора кожен раз роблять кастинг, а є актори дубляжу, які вже закріплені. А потім проби відправляють у Голлівуд, і там вирішують, підходять або не підходять.

— Ви дублювали Пола Вокера, Ченнінга Тейтума і багатьох інших. Кого з акторів вам подобається дублювати найбільше?

Д. Г.: Кожен з них унікальний і неповторний. Я отримую задоволення від усього дубляжу. Тобто ти приходиш і не важливо, що це — мультфільм або фільм — ти отримуєш задоволення і захоплений у це. Скажу так: мені дуже сподобалося робити Дедпула, я отримав масу задоволення.

— А тоді робота над яким фільмом / мультфільмом сподобалася вам найбільше?

Д. Г.: Обожнюю працювати над мультфільмами про Гуффі. Що стосується фільму, то мені сподобалося працювати з Коліном Фарреллом у «Нестерпних босах». Там хоч був маленький епізод, але він був крутий. Сподобалося дублювати чорношкірого актора [Бархада Абді] у фільмі «Капітан Філліпс» Мені подобається, коли якісь шорсткість є. Подобається працювати над чимось неординарним і складним.

— Чи багато часу потрібно, щоб увійти в образ персонажа? Проходьте ви якусь підготовку для цього?

Д. Г.: Часу багато не дають, тому що ти приходиш і треба писати.

— А ви заздалегідь дізнаєтеся, кого будете дублювати або вже на місці в студії?

Д. Г.: Якщо це велика роль, то можуть сказати заздалегідь, а якщо невелика — навряд чи. Ти приходиш, тобі показують, режисер тобі пояснює повністю весь сценарний хід, сюжет фільму. Плюс він підказує по ходу запису. Але, як правило, у зв'язку з піратством ти приходиш і бачиш тільки чорний екран і кружечок навколо губ актора і все. Більше нічого ти не бачиш. Тільки режисер дубляжу, який їздив в Англію, Америку чи кудись ще дивитися це кіно і знає сюжет, він розповідає тобі все, що там відбувається. Режисер тебе направляє. Підготовка спонтанна. Навіть буває таке, що знайомлюся з текстом уже в процесі. Раніше ж були синхронні актори озвучування. Вони включали кнопку «play» на початку і вимикали її тільки в кінці фільму. Зараз ти можеш збиватися, повертатися, але немає такого, що ти можеш прочитати заздалегідь або подивитися заздалегідь. Правда, якщо це якась франшиза велика і ти знаєш цих героїв... якщо ти знаєш, що це Супермен, то ти уявляєш, де це, як це.

— Скільки часу потрібно, щоб зробити повний дубляж одного актора і одного фільму в цілому?

Д. Г.: Це залежить від того, як пишеться сам актор. Наприклад, у мене, якщо центральна роль, це займає, напевно, від 6 до 10 годин. Якщо це головна роль, тобто людина розмовляє багато, то іноді навіть може зайняти кілька днів. Найбільш екстремальний випадок був, коли ми писали з 6 вечора до 5 ранку, тому що треба було терміново закінчити. Це була перша частина «Супер Майка» російською мовою.

— Наскільки заздалегідь до виходу фільму в прокат має бути готовий дубляж?

Д. Г.: Ніколи не цікавився цим питанням. Та й буває таке, що дубляж готовий, але фільм може і не вийти. Ми якось дублювали «У серці моря», але він вийшов тільки через рік, і таких фільмів досить багато, я просто зараз все не згадаю. О, якось продублювали шикарне кіно «Народження нації», але воно чомусь не пішла в широкий прокат. Його показували в якихось непримітних кінотеатрах. Бувають у дистриб'юторів такі загадкові і незрозумілі моменти. А фільм просто неймовірний, і дубляж там вийшов приголомшливий.

— Чи згадайте якісь курйози під час дубляжних сесій?

Д. Г.: Чув, що була така кумедна ситуація. На якийсь студії писали фільм, уже не згадаю який, та й це не настільки важливо. Отже, теж через піратства був закритий екран, і там була сцена з активним диханням. Було повне відчуття, що це еротична сцена, і її відповідно озвучили. Але потім, коли прибрали чорний екран, виявилося, що герої просто біжать.

— А чи часто ви міняєте текст, чи треба чітко стежити за прописаним сценарієм, щоб, як кажуть, «потрапляти в губи»?

Д. Г.: Є перекладачі-укладальники. Вони роблять те, що адаптують текст. Але є режисер, який дивиться, який у цього вигляд, як лягає, і може щось коригувати. Дуже зрідка буває, коли я якесь одне слово прошу замінити. Ось у мультиплікаційних фільмах часто можна так робити. У «Тачках» це було, наприклад. У такому форматі це можливо, але в більшості випадків — ні. Тому що все досить суворо і діє точна прив'язка до англійської мови.

— Що складніше — озвучувати фільми чи дублювати?

Д. Г.: Це два абсолютно різних напрямки. Це як кіно і театр. Умовно кажучи. Це різні форми подачі. Озвучування — воно більш шаблонне, а дубляж все-таки вимагає більше уважності, природності. Але сказати, що я більше люблю, я не можу. Був період, коли мені дуже подобалося озвучувати. Я отримував масу задоволення від озвученнях. Але дубляж, напевно, більш багатогранний, тому він мені [тепер] більше подобається.

— Що найскладніше в роботі над дубляжем?

Д. Г.: Не розголошувати інформацію про фільм, який я продублював і сюжет якого знаю.

Дмитро Гаврилов дублював: Ченнінга Тейтума (дилогія «Мачо і ботан», «Клятва»), Джозефа Гордона-Левітта («Темний лицар: Відродження легенди», «Початок»), Пола Вокера (4-7 частини «Форсажу»), Кріса Гемсворта («Месники», «Тор», «Гонка», «Канікули»), Раяна Рейнольдса («Дедпул») тощо.

Фото: Дмитро Гаврилов, Валерій Перевознюк

переклад / джерело «Про кіно», 16.11.2017