Скільки себе пам’ятаю, завжди думав, що після словосполучення «багато хто» дієслово ставиться в однині, наприклад: «багато хто знає, що…».
Але нещодавно у фейсбук-розмові мені задвинули якусь теорію (яку навіть не запам’ятав), згідно з якою все навпаки або навіть «по-різному». Та й якщо запитати в Гугла «багато хто», то можна побачити, що «багато хто пишУТЬ» наступне дієслово саме у множині, включаючи ЗМІ.
Стаття на сайті «Крим.Реалії», що стала приводом-каталізатором цього посту:
Кілька результатів пошуку «багато хто» в Гуглі:
Дехто взагалі вважає, що треба писати «багато-хто», через дефіс:
Проте завжди враховую тотальну безграмотність «редакторів новинних стрічок» і таку ж неймовірну зросійщеність (рос. «многие знают»).
Друзі, академічний словник української мови НЕ ЗНАЄ множини дієслів після словосполучень «багато хто» або «мало хто»!
Ось лише кілька прикладів із СУМу.
В публіці палка цікавість. Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм Нартала з пантерою (Леся Українка, II, 1951, 542)
Багато хто знає польського письменника Владислава Реймонта (Василь Еллан, II, 1958, 190)
Він боявсь лазарета, як пекла, бо з того лазарета мало хто вертався до казарм (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211)
Багато хто з читачів-активістів виконує почесну роботу книгонош (Комуніст України, 3, 1960, 47)
Багато хто почав плакати від зворушення (Олександр Довженко, I, 1958, 43)
А якби поодинці рушили, кожен сам по собі, то багато хто з нас накрився б... (Олесь Гончар, III, 1959, 347)
Багато хто співав про дівчиноньку, яка приблудила до зеленого дуба й хотіла там ночувати, аж і знайшовся на її щастя молоденький гайдай... (Юрій Яновський, II, 1958, 444)
Багато хто з них свідомо сповідує ідеалізм, який нав'язує їм буржуазне суспільство (Комуніст України, 2, 1967, 83)
Багато хто, мабуть, знає, що таке регулярні процеси... Але є ще процеси і явища нерегулярні, випадкові. Їх закономірності нам невідомі. А знати їх необхідно... І тут на допомогу приходить теорія імовірності (Наука і життя, 8, 1963, 6)
Надто багато хто з нас робить помилку, розніжуючи своє серце. З віком ми уникаємо напружених зусиль, боїмося, що вони надмірно перевантажать нас (Знання та праця, 7, 1973, 26)
Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 22)
Багато хто в народі знає, що таке суниця, користується нею і від неї дістає вилікування (Лікарські рослини..., 1958, 52)