Чим Тези щодо політики України стосовно Російської Федерації можуть розчарувати патріотів і чому насправді розчаровуватися не потрібно. На ілюстративному фото: Учасниця пікету з плакатом «Війна з Україною – ганьба і злочин Путіна» біля Генерального консульства Росії в Сан-Франциско, США, 21 вересня 2014 року
Тільки сліпа чи надто наївна людина може не бачити, що головним джерелом зовнішніх загроз України є Російська Федерація. Наш найбільший сусід — не єдиний «виробник» таких загроз, але надзвичайно вагомий чинник внутрішньої та зовнішньої політики України через велику кількість історичних, політичних, економічних, культурних та інших причин.
Як будувати політику нашої країни на сучасному етапі поряд із таким впливовим, небезпечним і могутнім сусідом, який, завдяки колишній щільній інтеграції, присутній буквально у кожному українському домі?
Саме тезам щодо політики України стосовно Російської Федерації присвячена свіжа студія науковців Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД). І одразу попереджаємо: основна думка може не сподобатися гарячим патріотичним головам — політика України має ґрунтуватися на її національних інтересах, а не ідеологічних настановах.
Так, імперська спадщина і згадана всеохоплююча інтеграція нашого суспільства із суспільством агресора суттєво деформує сприйнятті сторонами одна одної. Так, багатьом хочеться різко «відірвати пластир» і назавжди забути про «Московщину». Так, свідомі українці прагнуть європейських культурних цінностей, західної системи міжнародної безпеки, цивілізованого шляху розвитку. Але тим гірше, коли здорові та прогресивні поривання зіштовхуються із суворим прагматичним життям.
Тези Національного інституту стратегічних досліджень пропонують науково обґрунтовану, «приземлену» візію політики України щодо Росії. Дослідники зазначають, що «руйнівним для України та регіону навколо неї є як капітуляція перед РФ, так і перетворення на інструмент завдання шкоди РФ».
Власне, це тільки на перший погляд парадокс, що зосередження на беззаперечній конфронтації з РФ руйнує шанси вийти із неї переможцем. Якщо подивитися на ситуацію тверезо, що можна зрозуміти: «перетворення на інструмент завдання шкоди РФ» загрожує нехтуванням завданнями розвитку і подолання відсталості України.
Простими словами, не можна повністю віддаватися прямій боротьбі, адже потрібно мати й міцний економічний тил. Крім того, нагадують науковці, «зовнішній ворог — універсальне виправдання для власних помилок».
Тож, застосовуючи власні чи приєднуючись до колективних засобів тиску на РФ, необхідно зважувати наслідки цих дій для України.
На думку фахівців стратегічного інституту, основні зусилля потрібно зосередити на «доведенні суспільству і владі РФ шкідливості та безперспективності конфронтації» — саме таким видається найперспективніший шлях до нейтралізації загроз з боку РФ та сприйняття змін її політики щодо України.
Проте, патріотам не варто робити висновки про «зраду». Тези інституту недвозначно зазначають, що «повернення до відносин зразка 2013 року неможливе як через сам факт російської агресії, так і через неприйнятність однобічної залежності від Росії для українського суспільства». Підкреслюється, що абсолютно неможливо встановити відносини добросусідства без повного відновлення територіальної цілісності України.
Акція протесту проти агресії Росії біля російського Генерального консульства у Харкові, 28 серпня 2014 року
Звертаємо увагу: сім років відкритої агресії — це приблизно десята частина совєтської історії штучного зближення усіх сфер колоніального життя українців із колишньою метрополією. Хочеться сподіватися, що старше покоління зробило правильні висновки, а нове покоління захоплюється своєю відносно вільною, самобутньою країною.
Автори студії НІСД зазначають, що «Україна не втручається і не планує втручатися у внутрішні справи Росії», а «російська влада, пріоритетом якої стане розвиток власної країни, намагатиметься відновити добросусідські відносини з Україною». Тому вже зараз, на тлі гарячого конфлікту, потрібно дивитися у майбутнє і визначати засади співіснування.
Потрібно «сформувати модель відносин з РФ, яка гарантувала б державний суверенітет і незалежність України, включно з її стратегічним курсом на приєднання до ЄС і НАТО, сприяла миру, безпеці та розвитку в Європі», — зазначається в документі Національного інституту стратегічних досліджень.
Посилання на документ у форматі PDF
(Тези щодо політики України стосовно Російської Федерації. – Київ : НІСД, 2020. – 36 с.)