Гарлемський ренесанс (англ. Harlem Renaissance або New Negro Movement) – культурний рух у США в період 1920—1930 років, очолюваний афро-американськими письменниками, художниками, музикантами. Як відомо, Ренесанс – це епоха духовного і культурного розквіту, який символізував перехід від Середньовіччя до Нового часу. Культурний рух «Гарлемський ренесанс» отримав таку назву, по-перше, тому що центром цього руху став один із районів Нью-Йорка, Гарлем, у якому проживали афро-американці. А по-друге, бо саме у той період свого розквіту досягла афро-американська культура. Саме у цей час склався новий образ афро-американця: людини талановитої, освіченої, обдарованої. Гарлемський ренесанс був неначе підґрунтя боротьби афро-американського населення за власні права.
Саме у контексті Гарлемського ренесансу своєї прогресивності набрала музика «госпел», хоча вона і почала розвиватися раніше. Вперше термін «госпел» був використаний Філіппом Бліссом у збірці 1874 року «Пісні госпел, зібрання гімнів і пісень, старих і нових, для євангельських зібрань, недільних шкіл»
Віллі Руфф афро-англієць за походженням, професор музики Єльського університету, запевняє, що музика госпел має ту ж саму структуру, що і псалми шотландської пресвітеріанської церкви. Дана структура називається lining out і народилася завдяки тому, що у церкві використовувалась тільки одна копія Біблії для всіх. Священник співав один рядок для прихожан і вони повторювали цей рядок, збагачуючи його своїми тембрами. Така форма була почута афро-американськими рабами у церквах їх господарів і розвинена у новий неординарний стиль.
Розрізняють білий та афро-американський госпел. Білий госпел як жанр християнської музики народився у 19 столітті через змішування народної музики та християнських гімнів. З часом госпел набув популярності. Одним з найуспішніших представників цього жанру був колектив Carter Family, чиї платівки користувалися великою популярністю.
The Carter Family — Wildwood Flower
Афро-американський госпел розвинувся у 1930-х рр. у афро-американському церковному середовищі. Основоположником жанру можна вважати Чарльза Тіндлі, який писав мелодії до церковних текстів. Цей вид госпелу відрізняється живописом, легкістю, імпровізацією. Королевою жанру вважається Махалія Джексон, яка перенесла афро-американський госпел до Чикаго. Її послідовниками стали Маріон Вільямс, Делла Різ та Руті Фостер.
Mahalia Jackson — Oh Happy Day
Музика госпел вийшла за межі церкви, з часом розвинулася і наразі користується великою популярністю в Америці, де проводяться навіть госпел-фестивалі. З 2012 року запроваджено «Премію Греммі: за кращий госпел-альбом».
У сучасному госпелі хор є зазвичай самостійною одиницею, співає куплет і приспів, а соліст імпровізує зверху за канвою мелодії. Явище госпелу було перейнято музичним напрямом «соул». Яскравий приклад – пісні Йоланди Адамс. Солістка співає, а потім починає імпровізувати вокалізи на базі хору, який співає основний мотив.
I believe I can fly — Yolanda adams
Збагатився акомпанемент: хорам часто акомпанує фортепіано, орган, гітари.
Kim Burrell & Hezekiah Walker — The Lord Will Make A Way Somehow
Музика госпел – вільна, не стандартизована та не уніфікована. У ній відчувається свобода та політ фантазії. В її мотиви вміщені елементи ментальності афроамериканців – відсутність психологічних бар’єрів і прагнення висловити свою думку.
Вікторія Хоменко, спеціально для Kyiv Music Labs
11.12.2015