Завдяки довгій ізоляції від решту світу, в Японії зберіглася унікальна культура, зокрема японська мова. Лише у середині XIX століття насильницьке «відкриття» країни світові з боку США змусило Японію укласти нерівноправні договори із Заходом, вийти на світову арену, а отже — зіткнутися з упливом чужої культури та замислитися над протидією негативним факторам цього впливу.

Японці не зрадили свою філософію «м’якої сили» та зробили головним гаслом нової політики вислів «ваконе-йосай» («японський дух — західна техніка»). Розуміючи важливість запозичення і використання західних досягнень у науці, техніці, інших галузях, японське керівництво підкреслювало збереження традиційних японських цінностей, мислення і світосприйняття.

Проте, зрозуміло, що сьогоднішня Японія різко відрізняється від тієї Японії, якою країна була ще 100 років тому. Вплив прогресивної і модної західної культури недооцінювати було небезпечно. Особливо потужний удар по унікальній культурі, мові і традиціям завдала американська окупація після Другої світової війни. Під тиском англійської мови американських солдатів давня мова самураїв ледь жевріла, молодь запозичувала західні слівця шаленими темпами, у 1970-80-х роках дійшло до того, що освідчення в коханні «японською» звучало як «ай рабу ю» (спотворена англійська фраза “I love you”). Ще один яскравий приклад — японські бізнесмени та політики віддали перевагу європейському костюму, відклавши традиційне кімоно «для сімейних свят».

Проте японці не були б японцями, якби не використали вчергове принцип «м’якої сили»: образ «загадкової і мальовничої країни» — це переважно штучний образ для зовнішнього використання. Усередині країни проводиться послідовна політика збереження традицій, зокрема, чистої і багатої японської мови.

Активна пропаганда японських традицій на світовому рівні супроводжується підтримкою вивчення японської мови. Напевно й ви знаєте багато випадків, коли людина зацікавилася мовою Японії після захоплення фільмами про карате, коміксами про ніндзя або книгами про шиацу. Уряд Японії, представництва країни за кордоном активно просувають відомості про традиції свого народу, заохочують вивчення мови, здійснюють різноманітні заходи щодо культурного та інтелектуального «захоплення» Японією планети.

Один із напрямків — постійне підкреслення вагомого внеску Японії в світову культуру. Кожна освічена людина в будь-якій країні знає про хокку і танка, принаймні чула імена Мацуо Басьо та Ісе, безпомилково відрізняє японські акварелі або навіть манга від творів мистецтва інших країн. Чи має ця активна пропаганда японських традицій помітний результат? Наприклад, вище згадувався японський традиційний одяг — сьогодні ми називаємо «кімоно» китайський, в’єтнамський чи корейський схожий одяг, хоча вони мають власні назви, та не мають такої потужної і послідовної реклами

Збереження власної національної ідентичності нерозривно пов’язані з рідною мовою. Неможливо уявити японця при здоровому глузді, який не знає або гидує японською мовою. Кожен японець знає, що: 1) японська мова самодостатня; 2) японська мова збагатила провідні мови світу; 3) без японської мови Японія не мала свою славну історію і чудові традиції.

Мовній політиці, як частині культурної політики, в Японії традиційно надають неймовірно великого значення. Ще раз підкреслю: уряд і громадські організації Японії не лише дбають про збереження рідної мови, але й активно поширюють її за кордоном.

Цілеспрямована діяльність з поширення японської мови почалася у 1970-х роках. Цікаво, що цієї активізації передувала «економічна революцію», коли в 1960-х роках Японія із напівзруйнованої країни впевнено набула статусу другої економіки світу. У 1972 році був створений Японський фонд міжнародних культурних обмінів, або просто — Японський фонд (Japan Foundation). Зверніть увагу: фонд було створено при міністерстві закордонних справ, яке не лише ефективно їм керувало, але й виділяло на нього чималі гроші — бюджет фонду складав близько 1,25 млрд доларів.

Восени 2003 року Японський фонд перетворено на незалежну організацію, якій, до речі, підлеглі два великих інститути японської мови. Крім того, сьогодні фундація має представництва в понад 20 країнах світу. Сайт Японського фонду повідомляє про представництва в Бухаресті і Москві, в Києві — #итакпоймут.

Програмний документ Японського фонду підкреслює: «Що більше людей у світі вивчають японську мову, тим глибше стає їхнє розуміння Японії». З метою збільшення числа тих, хто вивчає японську мову, Фонд фінансує проекти в більш ніж 190 країнах світу. Запит за словом «Ukraine» по сайту фонду дає інформацію приблизно про 40 заходів у нашій країні лише за кілька останніх років.

Японський фонд направляє викладачів японської мови за кордон, організує стажування з підвищення кваліфікації для іноземних викладачів, надає підтримку інститутам японської мови за кордоном, надає допомогу в проведенні іспиту знання японської мови, бере участь в розробці та поширенні навчальних матеріалів, а також займається збором і аналізом інформації про викладання японської мови за межами Японії .

Тут не можна забувати,, окрім Японського фонду, в країні та за кордоном працює ціла низка інших організацій мовної політики. Наслідки такої діяльності — за три останні роки кількість людей, які вивчають японську, зросла на чверть — загалом, японську мову лише офіційно вивчає щонайменше 4–5 мільйонів чоловік у світі. У 2009 році уряд Японії оприлюднив неймовірну цифру: кількість інститутів і великих курсів з вивчення японської мови у світі становить майже 15 тисяч! Кількість закордонних викладачів оцінена в 50 тисяч.

Усе більше число людей у світі долучається до японської мови, а, отже, і до культури країни досліджуваної мови. Не дивно, що особливий акцент робиться на молодь. Глобальний проект «Cool Japan» («Крута Японія») — один із найуспішних проектів японської мовної політики XXI століття. Пропаганда японського способу життя серед молоді активно використовую будь-які інструменти: японську молодіжну субкультуру, аніме, манга, поп-музику, моду, кухню тощо. Опитування показує, що понад 50% іноземців, які вивчають японську мову, зацікавилися нею саме через японські комікси та інші зразки мас-культури (майже половина респондентів зацікавилися традиційною літературою та історією Японії).

Окрім активності у світі, японці провадять активну роботу в регіоні: найбільше людей, зацікавлених її мовою, — в Кореї, Китаї, Індонезії, Австралії, на Тайвані. Також японська мова — найпопулярніша серед мов сусідів (82% студентів обирають її з-поміж інших азійських мов регіону).

Поряд із цим, потрібно зауважити, що японська мова не має, так би мовити, міжнародного офіційного статусу: вона не використовується як робоча в жодній усесвітній організації (за надто рідкісними випадками). Японські фонди зараз працюють над цим питанням: почастішали заклики до надання японській мові статусу міжнародної, зробити мовою ООН тощо. Але в найближчий перспективі можливі зсуви в цьому напрямку лише на рівні регіональних заходів, або на окремих міжнародних конференціях, симпозіумах. Основні перешкоди — лінгвістичні особливості японської мови, відмінні від розповсюджених європейських мов, та складна писемність.

Відео «Вивчення японської мови»