21 серпня в Залі Пам'яті відбулася щоденна церемонія вшанування загиблих військовослужбовців Збройних Сил України.
Серпневі дні 2014 року — самий розпал російсько-української війни, тому в другій половині місяця Дзвін Пам'яті та постріли військового салюту лунають багато разів. Загалом у цей день згадувалися прізвища 22 (уточнення – 20-ти) загиблих внаслідок російської агресії військовослужбовців.
21 серпня 2014 року великі втрати понесли кілька підрозділів Збройних Сил; найбільші — 93-тя, 51-ша, 28-ма окремі механізовані бригади, 12-й батальйон територіальної оборони «Київ» та інші. У 2017 році під час обстрілу взводного опорного пункту (ВОП) поблизу Авдіївки загинув солдат 72-ї ОМБр.
*****
Список військовослужбовців ЗС України, загиблих 21 серпня 2014 року:
- Молодший сержант КЛИМЕНКО Євген Олександрович, 93-я окрема механізована бригада
- Молодший сержант КОТОВИЙ Сергій Феліксович, 93-я окрема механізована бригада
- Старший солдат ЄМЕЛЬЯНЕНКО Ігор Володимирович, 93-я окрема механізована бригада
- Старший солдат СКРАБУНОВ Микола Сергійович, 93-я окрема механізована бригада
- Сержант ПРИЙМАК Сергій Васильович, 51-ша окрема механізована бригада
- Старший солдат ОМЕЛЯНЮК Андрій Васильович, 51-ша окрема механізована бригада
- Солдат ПРИХОДЬКО Володимир Володимирович, 51-а окрема механізована бригада
- Лейтенант ОНЧУРОВ Сергій Олександрович, 28-ма окрема механізована бригада
- Старший солдат ХІНЬОВ Ігор Павлович, 28-а окрема механізована бригада
- Солдат БОРОВИК Дмитро Олексійович, 12-й батальйон територіальної оборони «Київ»
- Молодший сержант ВОЙТЕНКО Олег Андрійович, 12-й батальйон територіальної оборони «Київ»
- Солдат ВЕРБИЦЬКИЙ Олексій Миколайович, 27-й реактивний артилерійський полк
- Сержант ГОПОНЬКО Віталій Михайлович, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада
- Лейтенант ЄРЕМЕНКО Андрій Віталійович, 1129-й зенітний ракетний полк
- Молодший лейтенант КОЛОМІЄЦЬ Олександр Васильович, 145-й окремий ремонтно-відновлювальний полк
- Солдат ЛЕСЕШАК Дмитро Васильович, 24-а окрема механізована бригада
- Капітан ЛИМАРЬ Сергій Вікторович, 2-й об'єднаний польовий вузол зв'язку Генерального штабу
- Солдат МАЗУР Павло Васильович, 50-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
- Старший солдат МОСКАЛЕНКО Антон Якович, 9-й батальйон територіальної оборони
- Сержант ФІГУРСЬКИЙ Артур Сергійович, 145-й окремий ремонтно-відновлювальний полк
- Старшина ЮЗВІНСЬКИЙ Вадим Володимирович, 30-а окрема механізована бригада
21 серпня 2017 року загинув солдат ГЛОВА Денис Ігорович, 72-а окрема механізована бригада.
*****
Присутніх на пам'ятному заході рідних та близьких загиблих героїв прийшли підтримати представники керівного складу Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, офіцери і працівники оборонного відомства, а також велика кількість військовослужбовців Київського гарнізону та курсанти військових навчальних закладів столиці.
Церемонія покладання квітів, хвилина мовчання, військове вітання бойових побратимів, сльози матерів… Урочисте дійство біля Стели Пам'яті, пробитої снарядами та кулями, не залишає спокійними нікого з присутніх.
«Він був хорошою людиною, хорошим солдатом та другом»
21 серпня з Мукачівського району Закарпаття на церемонію до Зали пам'яті в Києві приїхали батько і молодший брат сержанта Віталія Гопонька, розвідника 128-ї гірсько-піхотної бригади. Досвідчений командир відділення з позивним «Гюрза» загинув на ВОП в районі села Новоганнівка на Луганщині під час масованого артилерійського нальоту противника.
Батько 26-річного розвідника, Михайло Михайлович, вражений церемонією: «Велика подяка, що нас запросили! Красиве місце, красивий ритуал. Приємно, що в Збройних Силах пам'ятають наших синів, шанують і згадують про них», — із серйозними очима говорить чоловік.
Рідні загиблого розвідника показують фотографії пам'ятної дошки, встановленої на стіні Мукачівського ліцею, де навчався Віталій Гапонько, неприховано пишаються музикальним відео, яке створили друзі — з піснею, присвяченою Віталію.
Михайло Михайлович каже, що Віталій з дитинства мріяв бути розвідником, займався спортом, виступав за рідну школу й ліцей, а пізніше зробив остаточний вибір — після строкової служби залишився на контракт. «Гарні були хлопці, — розповідає батько. — Він і його друг із Івано-Франківська вдвох пройшли ретельний відбір і потрапили на фронт. Обидва загинули…»
Сильний чоловік, досвідчений воїн, сержант Гапонько ніколи не ховався за спинами побратимів. Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» і орденом «За мужність». «Посмертно…» — гірко зітхає батько героя.
А молодший брат Віталія, Михайло Гапонько, зізнається, що після 2014 року до нього ставляться іноді аж надто поблажливо — «як до брата героя». Але Михайло-молодший налаштований рішуче: «Він був хорошою людиною, хорошим солдатом та другом. Мені приємно, що брата пам'ятають, але я намагаюся бути не гіршим! Служу в прикордонних військах контрактником, навчаюся, обов'язково стану офіцером — доб'юся, всього про що мріяв Віталя!»
Відвідувачі меморіалу давно розійшлися, а два Михайли Михайловича й досі стоять біля стели з прізвищем сина і брата: «Дуже шкода що такої людини з нами немає. Низький уклін, Тобі! Вічна пам'ять!»
21.08.2019