Особливості україномовного відтворення власних імен (на матеріалі казки Р. Дала «BFG») — Вороніна К.В. (Харків)
Особливості перекладу власних імен не перестають викликати жваву зацікавленість з боку перекладознавців та перекладачів-практиків. Поступовий зсув дослідницької уваги на особистість перекладача та здійснення перекладацької діяльності здатен прояснити ряд теоретичних питань, пов’язаних, насамперед, з інтерпретацією оригіналу та вибором та/ або утворенням перекладацького відповідника. Переклад власних імен — це своєрідне випробування для перекладачів-практиків, яке потребує високого рівня володіння мовою оригіналу, майстерності в оперуванні ресурсами мови перекладу, а також залучення творчого підходу як під час інтерпретації, так і на етапі утворення остаточного відповідника в мові перекладу.
Дослідження особливостей відтворення власних імен виконано на матеріалі казки Р. Дала “BFG” та її перекладу українською, здійсненим В. Морозовим. Вибір матеріалу дослідження обумовлений наявністю у казці власних імен, які ми відносимо до категорії лексичного нонсенсу — інноваційних креативних одиниць, які характеризуються структурною неконвенційністю, референційно-сигніфікативною невизначеністю та семантичною неоднозначністю. Здійснення перекладацької діяльності у випадку з вигаданими лексичними одиницями значно ускладнене. Насамперед, такі їх властивості, як референційно-сигніфікативна невизначеність та семантична неоднозначність повністю виключають можливість однозначної інтерпретації. Крім того, лексичний нонсенс належить до безеквівалентної лексики, тобто у мові перекладу не існує та не може існувати готових відповідників будь-якій нонсенсній одиниці. Отже, перекладач має докладати зусиль та застосувати творчій підхід на обох етапах перекладацького процесу — на етапі інтерпретації та утворення перекладацького відповідника.
Звернемо увагу на особливості формування власних імен у казці. Р. Дал утворив неконвенційні складні слова на позначення імен восьми огидних велетнів, маючи на меті надати читачам підказку стосовно їх характеристик: Fleshumpeater, Bonecruncher, Manhugger, Childchewer, Meatdripper, Gizzardgulper, Maidmasher, Bloodbottler.
Під час утворення власного відповідника перекладач має врахувати прагматичний потенціал, закладений автором оригіналу, а також зробити одиницю зрозумілою та привабливою для читацької аудиторії — дітей. Незважаючи на те, що найбільш широко вживаним способом перекладу власних імен є транскодування, перекладач схиляється до іншого способу — до калькування. Так, одне з імен Bonecruncher в українському перекладі стає Костохруст, де українські одиниці кість та хруст є прямим відповідниками англомовним bone та crunch, відповідно.
Приклад нижче демонструє аналогічний підхід до створення відповідника, але у наведеному прикладі бачимо використання калькування з трансформаціями. Для відтворення імені іншого велетня на ім’я Fleshlumpeater В. Морозов утворив відповідник Тілогриз. До складу неконвенційної лексеми оригіналу Fleshlumpeater належать три узуальні одиниці: Flesh+lump+eater, в той час як в українському відповіднику Тілогриз маємо узуальну тіло та фрагмент гриз узуальної гризти. При чому, іменник тіло є прямим відповідником flesh, а семантика дієслова гризти відрізняється від англомовного eat, прямим відповідником якого є їсти. Уведення до складу відповідника фрагменту гриз робить лексему більш виразною для україномовних читачів, що цілком відображає прагматичну інтенцію автора оригіналу. Щодо елементу lump — грудка, брила; великий шматок; купа; ціле; маса, він взагалі вилучений; вірогідно, перекладач знайшов двокомпонентне Тілогриз найбільш вдалим рішенням.
Отже, завдяки застосуванню калькування — з трансформаціями чи без — у мові перекладу зберігається структура утворення неконвенційної одиниці оригіналу. А створення перекладацького відповідника шляхом наслідування авторської словотвірної моделі здатне якомога краще відтворити в мові перекладу прагматичний потенціал лексичної одиниці мови оригіналу.
***
Переклад імен велетнів у романі «ВДВ» («Великий дружній велетень») українською мовою (переклад В. Морозова)
- Fleshlumpeater — Тілогриз
- Bloodbottler — Кровопопивач
- Manhugger — Досмертістискач
- Maidmasher — Дівчатокчавчав
- Childchewer — Дітопожирач
- Butcher boy — Різниченко
- Meatdripper — М'ясопоглинач
- Bonecruncher — Костохруст
- Gizzardgulper — Угорлоковтач
***
Особливості українського перекладу авторських неологізмів у романі Роальда Дала «Великий дружній велетень»
Данилюк Г.М., студентка магістеріуму факультету романо-германських мов Національного університету «Острозька академія»
Проблема точності перекладу є особливо болючою для спеціалістів, які працюють з художньою літературою, оскільки, як стверджує перекладознавець В. Комісаров, художній стиль мовлення відрізняється від решти стилів тим, що окрім спільної для всіх видів текстів комунікативної функції, у ньому важливу роль відіграє також художньо-естетична або поетична функція [5, c. 95]. Інакше кажучи, якщо при перекладі технічного тексту головним завданням перекладача є відтворити зміст оригінального повідомлення, то спеціаліст, який працює над перекладом художнього роману, повинен також звертати увагу на його форму. Завдання адекватної передачі всіх можливих змістів твору, як явних, так і прихованих, ускладнюється ще більше, коли мова йде про продукт, орієнтований на дитячу аудиторію, адже діти є доволі недосвідченими реципієнтами, і можуть не побачити закладені в тексті посилання до суспільних або культурних реалій, або не зовсім вірно проінтерпретувати образи тих чи інших персонажів. Саме тому, перекладач, який береться за подібний твір, зобов’язаний мати набір унікальних аналітичних, мовленнєвих та творчих навичок, відмінних від тих, якими послуговують спеціалісти а інших сферах перекладу, аби зробити кінцевий продукт якомога точнішим і яскравішим у мовленнєвому плані.
Фентезійний роман Роальда Дала «Великий Дружній Велетень» можна сміливо назвати складним для перекладу твором, оскільки в ньому, окрім зазначених вище художніх аспектів, бачимо наскрізну присутність авторських неологізмів, які є своєрідним будівельним матеріалом для конструювання образів героїв твору, укладення його композиції та загального настроєвого ладу. В українському перекладі роману, виконаному В. Морозовим, знаходимо велику кількість прикладів послуговування автором стандартними підходами до передачі цього стилістичного засобу, запропонованими дослідником Х. Ніска, а саме:
- упущення або нульовий переклад;
- використання приблизних відповідників;
- описовий переклад;
- калькування;
- транслітерація або транскрипція;
- створення нового відповідного неологізму [2].
Так, якщо говорити про метод упущення, то прикладів такого відтворення авторських новотворів в україномовному виданні досить багато, проте це не означає, що якість самого перекладу від цього постраждала. Навпаки, у більшості речень, до яких В. Морозов вирішив не включати присутній там в оригіналі новотвір Р. Дала, він надолужив цю нестачу введенням до тексту видозмінених україномовних лексичних одиниць неологічного характеру, які допомагають відновити порушений стилістичний баланс висловлювання. Наприклад, новотвір bogrotting у реченні «This one is a nasty fierce bogrotting nightmare» у перекладі як такий не відтворюється, натомість звичайна лексична одиниця nightmare набуває неологічності: «Ось як з оцим жахомастиком». Схожу ситуацію бачимо зі словом jumpsquiffling з наступного речення: «But because of these jumpsquiffling ears of mine…», яке було перекладене як «Але завдячно моїм вухастикам…». Тут замість того, аби створювати україномовний відповідник до неологізму jumpsquiffling перекладач дещо видозмінив слова завдяки і вуха, тим самим перенісши на них ескспресивне навантаження оригінальної лексеми.
Наступний спосіб перекладу, описаний нами вище, а саме використання приблизних відповідників, в перекладі «ВДВ» зустрічається нечасто, через досить низьку ймовірність того, що уже існуючі неологізми авторства українських письменників матимуть значення, схожі до тих, що їх вкладав Р. Дал до власних новотворів. Все ж, серед прикладів послуговування таким способом можна виділити лексему bishing з речення «Those beasts is always bishing and walloping at one another», для передачі якої було використано неологізм Остапа Вишні борюкати (-ся), і в україномовному варіанті твору це речення набуло такого вигляду: «Ці почваряки завжди борюкають і гамселяють одне одного» [1] [3].
Такі методи, як описовий переклад та транскрипція в українському варіанті роману Р. Дала майже не представлені, а от застосування способу калькування досить яскраво репрезентовано у перекладі імен персонажів твору, а саме велетнів з Країни Велетнів. В. Морозов передав їх так: Fleshlumpeater — Тілогриз, Bonecruncher — Костохруст, Manhugger — Досмертістискач, Childchewer — Дітопожирач, Meatdripper — М’ясопоглинач, Gizzardgulper — Угорлоковтач, Maidmasher — Дівчатокчавчав, Bloodbottler — Кровопопивач і Butcher Boy — Різниченко. Як бачимо, більшість з них утворено за допомогою основоскладання за схемою N+V із додаванням суфікса агента дії -er. У перекладі цю схему збережено не повністю, оскільки лексеми Manhugger та Gizzardgulper передано обставинними прийменниковими словосполученнями, поєднаними в одне слово, в чому власне й полягає їх неологія. Пристосування перекладачем англомовних схем словотвору до тих, що прийняті до вживання в українській мові також представлено у наявності між двома основами, що поєднуються, інтерфікса -о- . Варто наголосити, що зазначені неологізми належать швидше до напівкальок, оскільки майже у кожній із вказаних лексем окрім україномовного відповідника кореневим морфемам оригінального слова вжито також і характерні для української мови суфікси на позначення виконавця дії -ач і -ко на заміну англійському -er.
І коли йдеться про останній названий нами підхід, а саме введення перекладачем до тексту власного неологізму, то хотілося б звернути увагу на ті випадки його реалізації у тексті «ВДВ», де перекладач відтворив англомовні новотвори за допомогою лексем питомо української етимології. Так, речення зі спунеризмом rack jobinson «…I is going and I shall untie them myself before you can say rack jobinson» в українському тексті твору передано як «… я сам до них спускатися і розв’язати їх, перш ніж ви казати гоп і скакати поперед трясця в пекло» [1] [3]. В цьому випадку перекладач «грається» з двома відомими українськими приказками: «не кажи гоп, поки не перескочиш» та «не лізь поперед батька в пекло». Цікавим є також і переклад англійського новотвору з групи семантичних інновацій (за класифікацією В. Заботкіної) Sultana (на позначення Королеви Великобританії) неологізмом Роксултана, в якому поєднано слово «султана» та ім’я власне турецької султани українського походжен ня Роксолани [4, c.7].
Такий підхід перекладач використовує і при роботі з алітерованими неологічними словосполученнями. Наприклад, речення «Oh mince my maggots! Oh swipe my swoggles» В. Морозов відтворює так: «Краще б мені вечеряти блохастими личинками і кремлюцькими колорадами!» [1] [3]. Вираз кремлюцькі колоради, який бачимо в перекладі — це не що інше, як модифікація політичного неологізму «колорад», що увійшов у вжиток з початком російської агресії на сході України для позначення прокремлівських колаборантів. Очевидно, використання такої назви у дитячому творі було орієнтоване радше на його дорослих читачів, чий багаж суспільних знань дав би їм змогу вибудувати відповідні асоціативні зв’язки. В той же час, введення до тексту таких лексичних одиниць є своєрідною проекцією ставлення перекладача до новотвору, про який йдеться, і до осіб, яких він позначає, тому, у випадку з кремлюцькими колорадами ховається потенційна загроза виникнення конфлікту між перекладачем і читачем, якщо другий дотримується інших політичних поглядів. Схожу ситуацію спостерігаємо і з перекладом речення «I is crodsquinkled!», яке в україномовному варіанті постає як «Хутінспасі-і-і!!!».
Отож, бачимо, що для перекладача художнього твору авторські неологізми в ньому є своєрідними «підводними каменями», оскільки доволі важко з першого погляду визначити, на які асоціації та словотворчі схеми опирався письменник при їх створенні, хоча саме розуміння цього першопроцесу є чи не найголовнішою передумовою продукування адекватного та еквівалентного перекладу одиниці, про яку йдеться. У відтворенні засобами іншої мови такого унікального стилістичного засобу як новотвір важливе місце посідає професіоналізм спеціаліста, яким цим займається, його готовність «відійти» від формального аспекту висловлювання задля збереження його прагматичного наповнення: прихованих і явних значень, комізму, іронії, алюзій на екстратекстуальні культурні реалії. І хоча у перекладознавстві давно сформувалися певні фіксовані схеми передачі неологізмів відповідно до їх складових частин або типів, кожен окремий твір ставить перед перекладачем нове випробування його креативності та творчої майстерності. Адже літературні тексти, як жодні інші, дають перекладачеві можливість стати співавтором твору, завданням якого є оцінювати естетичні очікування і читацьку готовність цільового реципієнта, підлаштовувати ідеї автора оригіналу під ці очікування, і, врешті-решт, нести відповідальність за те, якою мірою читач відгукнувся чи не відгукнувся на отриманий у результаті перекладу продукт.