Газматов: «Дагестан ніколи добровільно в Росію не входив і ніколи добровільно з Росії не вийде».
Дуже неоднозначна людина, але талановита, що пісець.
Расул Гамзатов — дагестанський поет, лауреат, герой, стипендіат, що завгодно… Писав аварською мовою. Іноді, на прохання влади, творив російською, і кожне слово було неоціненною краплею в чужу культуру:
Мне кажется порою, что солдаты,
С кровавых не пришедшие полей…
Або:
Есть три заветных песни у людей,
И в них людское горе и веселье…
І ще:
Люди, мы утром встаем и смеемся.
Разве мы знаем, что день нам несет?..
І так далі…
-------
Отже, була собі така геніальна людина. І де ж українські переклади її віршів?!
Немає.
Моя спроба перекладу:
Щасливий я, не дурень і все бачу.
Просити долю? То така дурня...
І все ж…
Зроби для нас дешевшою хлібину,
І хай дорожчає людське життя.