Газматов: «Дагестан ніколи добровільно в Росію не входив і ніколи добровільно з Росії не вийде».

Дуже неоднозначна людина, але талановита, що пісець.

Расул Гамзатов — дагестанський поет, лауреат, герой, стипендіат, що завгодно… Писав аварською мовою. Іноді, на прохання влади, творив російською, і кожне слово було неоціненною краплею в чужу культуру:

Мне кажется порою, что солдаты,
С кровавых не пришедшие полей…

Або:

Есть три заветных песни у людей,
И в них людское горе и веселье…

І ще:

Люди, мы утром встаем и смеемся.
Разве мы знаем, что день нам несет?..

І так далі…

-------
Отже, була собі така геніальна людина. І де ж українські переклади її віршів?!

Немає.

Моя спроба перекладу:

Щасливий я, не дурень і все бачу.
Просити долю? То така дурня...
І все ж…
Зроби для нас дешевшою хлібину,
І хай дорожчає людське життя.