Я ось що подумав... У кожної політичної партії є прихильники, які поділяють її ідеї і підтримують прагнення до мети. У партій, які збираються переступити виборний бар'єр у стільки-то відсотків, цих прихильників має бути дуже багато — десятки тисяч, як мінімум.

Картина Івана Владимирова «Агітатор»

Раніше віддані справі партії товариші кочували по містах і селах, переконуючи громадян у тому, що їхні ідеї найправильніші, а програма — найкраща.

У нас скоро вибори народних депутатів до Верховної Ради, та ось, які оголошення висять біля під'їзду:

«Додатковий заробіток. Потрібні активні та енергійні агітатори які будуть впевнено викладати думки. Вік від 21 до 60 років...» (авторський стиль)

«Запрошуються працівники в агітаційний намет. Графік роботи... Вимоги до працівників: відповідальність, комунікабельність, охайність...»

Про яку довіру до партій може йти мова? Якщо навіть серед тисяч їхніх (не побоюся цього слова) членів не знаходиться добровільних агітаторів. Людей, які змогли б розповісти щось чудесне, що змусило їх в цю партію вступити.

Не розумію...