В Україні знову заговорили про законодавчу легалізацію приватних військових компаній (ПВК), пише оглядач УНІАН Нана Чорна. По суті, ситуація з воєнізованими формуваннями, які ростуть на тлі війни на Донбасі, як гриби після дощу, вийшла з-під контролю держави. А це несе загрозу безпеці. Тільки виписані державою чіткі правила у цій сфері можуть навести порядок.

В Україні знову порушене питання легалізації приватних військових компаній. Їх, через ситуацію в країні, яка п'ять років живе в умовах війни на Донбасі, вже створено чимало. У світовій практиці не існує іншого способу контролювати те, що відбувається, аніж законодавчо встановити правила в цій сфері. А проблема зростає приголомшливими темпами. За даними Служби безпеки України (СБУ), на руках в українців уже перебуває близько п'яти мільйонів тільки стрілецької зброї. Крім того, тисячі чоловіків віком від 20 до 60 років перенесли посттравматичний шок, побувавши на полі бою і побачивши смерть своїми очима. Вони не можуть повернутися в соціум, увійти в мирне життя, переживши весь жах війни. При цьому, в Україні досі немає держпрограми їхньої соціальної реабілітації.

Саме тому новинні стрічки і повідомлення телеканалів усе більше нагадують кримінальну хроніку, в якій, найчастіше, фігурують колишні АТОвці. Вони стають учасниками рейдерських захоплень, кримінальних розборок, або просто кидають у вікно «опонента» гранату...

Експерти запевняють, що виходом із ситуації могла б стати легалізація діяльності приватних військових компаній. Це — комерційні підприємства, що пропонують спеціалізовані послуги, пов'язані з охороною, ескортом, захистом і обороною, нерідко — з участю у воєнних конфліктах, а також зі збором розвідувальної інформації, стратегічним плануванням, логістикою і консультуванням. І всі вони будуть під контролем держави, де «солдати удачі» знайдуть для себе легальне застосування.

ПВК у світовій практиці

Витоки легальних приватних військових компаній ідуть із США. Однією з найбільш відомих ПВК є американська охоронна фірма «Блеквотер» (Blackwater, «Чорна вода»). Вона була заснована в 1997 році. Blackwater брала активну участь не тільки у воєнних діях, але і в рятувальних операціях, наприклад, у ліквідації наслідків найбільш руйнівного урагану в історії США — «Катріна». У 2009 році структуру перейменували в Xe Services LLC, в 2010 році вона стала називатися Academi. Зараз компанія спеціалізується на замовленнях у проведенні воєнних операцій та супроводженні вантажів. Її підрозділ Blackwater Maritime Solutions готує спецпризначенців військово-морських сил багатьох країн.

Другою найбільшою приватною військовою компанією у світі є заснована в 2004 році британська G4S. Чисельність її співробітників перевищує 600 тисяч чоловік. Представництва цієї приватної військової корпорації є в 125 країнах світу, в тому числі в Україні. У 2008 році G4S почала опікуватися безпекою на великих музичних і спортивних змаганнях.

Існуюча практика легалізації приватних військових компаній (їхній мільярдний — у грошовому вираженні — успіх) призвела до того, що вони стали законними у Франції, Ізраїлі, Німеччині, Індонезії тощо. Дійшло й до того, що визнати їхнє законодавче поле було вирішено на світовому рівні.

Так, у 2008 році 17-ма державами був підписаний «Документ Монтре», який регламентує діяльність не тільки приватних військових компаній, але і держав місця реєстрації подібних підприємств, а також держав-одержувачів послуг. Він не є юридично обов'язковим, але містить чітку вибірку правил гри на цьому ринку, з урахуванням міжнародно-правових зобов'язань і передової практики. На сьогодні кількість підписантів документа тільки зростає.

В Україні про приватні військові компанії голосно заявили у 2018 році, був навіть розроблений відповідний законопроект, ось тільки до сесійної зали парламенту він так і не потрапив. Сьогодні про цю «військову» проблему заговорили знову. Щоб розібратися в ситуації, УНІАН поспілкувалося з військовим експертом Олегом Ждановим.

УНІАН: Чи потрібні Україні приватні військові компанії?

Олег Жданов: Приватні військові компанії поширені в усьому цивілізованому світі. На жаль, є такі послуги, коли потрібно вирішувати питання поза правовим полем.

Це як?

Тут яскравим прикладом може бути Росія. Вона захищає в Африці місцевих диктаторів, які їм постачають алмазний сирець. І робиться це руками приватних військових компаній. У нас на Донбасі теж воювала російська приватна військова компанія «Вагнера». За документами вона проходить як газпромівська охоронна фірма. У Франції взагалі є іноземний легіон — озброєний підрозділ, який забезпечується урядом країни технікою і озброєнням, але якщо боєць потрапив у полон, то ти — ніхто, і Франція тебе не знає. Але якщо ти відслужив повний контракт, то, ким би ти не був, ти — громадянин Франції. Зате у цієї країни немає проблем із колоніями, вони наводять порядок «вогнем і мечем», руками іноземного легіону, який, по суті, є приватною військовою компанією.

В Україні приватних військових компаній немає. І справа дійшла до того, що у нас нема кому охороняти ряд державних стратегічних виробництв. Але якщо ми хочемо прийти до цивілізованого принципу побудови держави, то у військово-промисловому комплексі (ВПК) в нас частка держави повинна бути нуль відсотків. Така світова практика. Це стосується і США, і Британії, і Ізраїлю. Німеччина контролює лише 5% ВПК, але це стосується виключно порохових вибухових речовин.

Наприклад, завод «Південмаш». Це — приватне підприємство і режимний об'єкт. Хто його повинен охороняти? Цим повинна займатися не охорона з кийками, а приватна воєнізована компанія, зі штатним озброєнням (на рівні стрілецького), плюс легкі бронемашини. І все це буде відповідати світовій практиці. Україні від цього нікуди не дітися.

Але ж в Україні є багато приватних охоронних, у тому числі воєнізованих, компаній?

Ми зараз намагаємося перейти зі стадії дикого капіталізму — від «дикого» накопичення капіталу, всупереч законам (причому у нас відбулося найгірше — повне злиття капіталу і влади), до цивілізованого капіталізму. А в цьому контексті всі вітчизняні приватні військові компанії потрібно легалізувати. Поки цього немає. Їх не можна тупо заборонити, адже такий крок матиме непередбачуваний ефект. Це стосується і закону про вільне володіння зброєю. Його необхідно прийняти, інакше ситуація може вийти з-під контролю.

Приватні військові компанії родом із США?

Дійсно, прабатьками ПВК є Сполучені Штати Америки. В Англії і поготів існує міжнародна військова корпорація. Є її представництво і в Україні. Вона надає приватні послуги з охорони, ескорту.

У Росії ця практика теж процвітає?

Так, вона перейняла «основи» у США, але ось тільки всі військові російські компанії — нелегали. Федерального закону про ПВК не існує. Є тільки закон про приватні охоронні фірми, які «незрозумілим» чином отримують ліцензію у силових структур на зброю. У Росії в цій сфері повний бардак і беззаконня. І якщо Рада прийме закон про ПВК, то в нас у цьому сегменті буде повний порядок.

На чому в законі про ПВК повинен бути зроблений головний акцент?

Основне — в ньому має бути те, що державні силові структури, зокрема СБУ, повинні мати повний контроль над приватними військовими компаніями. Володіти інформацією про їхню чисельність, озброєнні, аж до того, в яких операціях вони беруть участь, особливо на території України. Тут потрібен жорсткий аудит. За межами країни — нехай вляпуються куди завгодно.

А чому не повинно хвилювати, що наша військова компанія робить за кордоном?

Тому що є інститут держави, який працює виключно в рамках держави. Приватна військова компанія може виконувати приватні замовлення за межами України. Відповідальність за це несе власник ПВК. Державу сюди вплутувати не можна. Усередині країни СБУ відповідає за безпеку і контррозвідку, причому, разом з Національною гвардією. І тому контроль приватних військових компаній буде їхнім завданням.

А чому зараз знову постало питання закону про приватні військові компанії?

Просто ми зараз підійшли до тієї межі, коли все, що відбувається, потрібно, як то кажуть, очолити, щоб запобігти. У 2015 році держава втратила монополію на застосування сили. Думаю, це було зроблено навмисне з боку Петра Порошенка, щоб породити свавілля, в тому числі з війною на сході. Для того, щоб взяти процес під контроль, потрібно легалізувати приватні військові компанії, таким чином, поставивши їх у жорсткі рамки закону. Грицак — яскравий представник СБУ — заявляв, що близько п'яти мільйонів стволів [зброї] перебувають на руках у населення. І ніхто їх ніколи не здасть, особливо, з урахуванням ситуації в країні. Значить — потрібно їх легалізувати, тобто, взяти під контроль, як ПВК. У законі про приватні військові компанії потрібно все чітко прописати — від «а» до «я»: це стосується і видавання ліцензій, і набирання співробітників, і дозволу на озброєння, його вивезення при виконанні приватного замовлення закордоном.

Через пережиті воєнні дії тисячі колишніх АТОвців не можуть повернутися до мирного життя, в соціум. Створення приватних військових легальних компаній допоможе вирішити цю проблему?

Для таких людей ми просто знайдемо віддушину. Багато-хто вже не бачить себе в соціумі, тільки з гранатою й автоматом. Так уже вийшло. Є люди, які, після пережитої крові, не можуть відновитися. Цим користуються, їх набирають у нелегальні фірми. А прийнявши відповідний закон, ми чітко зможемо розмежувати, хто діє в його рамках, а хто — ні. Тим самим, допоможемо і хлопцям, що потрапили в халепу. Вони підуть працювати в приватні військові компанії, їх відправлятимуть на завдання і за це вони будуть отримувати непогані гроші. Це — їхній вибір. Правда, за статистикою, до 90% найманців гинуть.

Уся відповідальність за набір найманців, їхній психологічний стан лежить на хазяїні компанії. Але практика свідчить, що набираються якраз безбашенні, хто готовий ризикувати своїм життям. Саме такими людьми висока ймовірність виконання поставленого завдання, особливо, якщо воно пов'язана з бойовими діями.

Закон про ПВК необхідний. Що таке закон — це правило, яке встановлює держава. І чим точніше держава випише правові норми, тим більше вона полегшить собі завдання контролю тієї чи іншої дії. Тому, чим чіткіше в законі про приватні військові компанії вона випише правила, тим більше вона себе убезпечить.

За інформацією зі ЗМІ, команда президента Зеленського, начебто, вже готує законопроект про приватні військові компанії. Військових експертів до його розробки залучали, наприклад, вас?

Можу вас розчарувати, експертів не запрошували. Особливість команди Зеленського полягає в тому, що в неї є свій прихований план. Я точно знаю, що є свій штаб, який складається з 25-30 осіб, і він не анонсує нікому свої плани. Остання цифра, яка була озвучена представником Президента в парламенті, — приблизно 300 законопроектів уже готові. Ми, експерти, навіть списку цих документів не знаємо. Але єдине, що вселяє надію, що план військової доктрини писався міжнародними інститутами. Тобто, все буде подобою устрою США або Великої Британії. Сподіваюся, що, таким чином, законопроекти будуть цивілізованими. Я особисто спілкувався з Разумковим [Дмитро Разумков — голова партії «Слуга народу», один з керівників виборчої кампанії Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року], запропонував допомогу, щоб не було спроб і помилок, адже внутрішні проблеми відіграють свою роль — якась адаптація зовнішніх правил необхідна. Він мені сказав — спасибі, у нас все є. Таким чином, внутрішні дослідження та експерти виявилися за бортом.

Я б порекомендував усім запастися валідолом. У кращому випадку, багато хто буде здивований позицією президентської компанії. Дуже добре, що на сьогодні ЗМІ — рупор інформування президента, і він на це реагує, причому відразу. У владі повинні зрозуміти, що головне — адаптувати світову практику, враховуючи українські реалії. Диявол, як відомо, криється в деталях. У законі про приватні військові компанії потрібно врахувати національні особливості держави.

Нана Чорна