«Звичайно, людям потрібно дозволяти жити так, як вони хочуть, але, якщо вони потрапляють в іншу культурну середу, вони все-таки повинні з повагою ставитися до народу, серед якого вирішили жити. І якщо цим народом така поведінка сприймається як релігійно-культурна агресія, викликає відторгнення, то потрібно до цього ставитися з розумінням і не нав'язувати свої порядки». Прем'єр-міністр РФ Владімір Путін, 3 серпня 2011 (джерело)
Кілька століть буряти живуть пліч-о-пліч з росіянами, будучи частиною багатонаціонального населення Росії (?). При цьому вони зуміли зберегти самобутність, мову і релігію.
Уже самоназва черкесів (черкесів, адигейців і кабардинців) — «адиг» — виводиться від слова «воїн». Увесь уклад життя адигів був просочений «військовим» побутом. Як зазначає письменник А. С. Марзой, «такий стан їхнього життя в постійній готовності до захисту і бою, вибір менш вразливого місця для поселень і тимчасових стоянок, мобільність у зборах і пересуванні, помірність і невибагливість в їжі, розвинене почуття солідарності і боргу, вели, звичайно, до мілітаризації».
Відрізнити корейця від китайця або японця без спеціальної підготовки дуже важко. Але це тільки на перший погляд вони всі «на один штиб». Мистецтво розрізняти жителів Південно-Східній та Східній Азії одного від одного стає дуже простим, якщо знати декілька нескладних правил.
Останні дослідження показують, що це не просто данина традиції, а найважливіший елемент, який, поряд з материнською колисковою піснею, робить дитину здоровою і гармонійною.
Мало хто навіть здогадуєть про це, але не всі слов'янські народи — християни. Особливо це помітно на Балканах, де під час панування Османської імперії деякі слов'яни відійшли від віри батьків і прийняли іслам. Це кардинально змінило їхнє життя.
Балкани відомі як «порохова бочка Європи». Строкатий етнічний склад, південний темперамент, змішання турецьких і слов'янських традицій — все це оберталося гострими конфліктами і кровопролитними війнами.