Уже писав колись, що «за замовчуванням» уважаю всіх людей нормальними і хорошими. Особливо, звичайно, це стосується віртуального спілкування.

«У Замбії убитий мій друг дитинства Сергій Мовчан»
«Спасибі»
«Сьогодні запізнився на роботу ...»
«Щиро Дякую»
«Похолодало, другий день дощі»
«БлагоДарю»

Уже писав колись, що «за замовчуванням» уважаю всіх людей нормальними і хорошими. Особливо, звичайно, це стосується віртуального спілкування.

Тобто, хтось насторожено ставиться до інших у Мережі, а потім поступово починає довіряти трохи більше і вважати деяких трохи краще. У мене все навпаки: людина «за замовчування» — розумна, весела і добра. Але з часом може виявитися, що хтось зовсім не такий. Що ж... сумничка, і так буває.

Зазвичай спочатку всіх вважають поганими ті, кому не дуже пощастило в житті. Зазвичай, але не завжди, звісно! Це без образ — просто логічно. Над ким-то постійно кепкують (кепкували), знущаються, підставляють... Тут уже, звичайно, не будеш радісно кидатися на шию першому зустрічному.

Проте потрібно навчитися думати саме так. Тому що досвід спілкування в Інтернеті показує — як це не сумно, — що тут більшість (жахливо значна більшість) саме такі: дурні, підлі, злі, чварні, жадібні. А може бути, все відбувається тому, що в кожному з нас є ці якості, а чомусь хтось колись вирішив, що саме Інтернет — місце, де іншим бути й не можна.