На початку потрібно підкреслити, що Президент України, для якого українська мова не є рідною, говорить грамотно і майже без помилок орфоепії (…хоча прямо зараз чую в його виступі перед ВР «прОшу», а не правильне «прошУ», на тлі — Полторак не соромиться вимовляти «укрАїнський», а Турчинов — «галасуємо» замість «голосуємо»).

Але й на сонці є плями, і коли днями читав текст звернення Порошенка до Українського народу, то побачив багато матеріалу для узагальнення помилок («Звернення Президента України щодо реалізації Мирного плану та зміцнення обороноздатності держави»).

Основна помилка, якої припускається Президент на письмі (й у вимові) – майже цілковите ігнорування «в–у» в тих позиціях, де вони закономірно чергуються задля милозвучності мови.

Прикладів у зверненні безліч, особливо, між приголосними — «чого ж Вдалося», «яким Вже ніколи», «нам Вдається», «який Вже став», «подвиг В літописі», «заручників В російських в'язницях», «умов, в яких», «на 15 кілометрів в глиб» («вглиб» потрібно писати так) тощо.

На початку речення така помилка зустрічається не набагато менше: «Вже майже», «Вдалося звільнити», «В тих містах», «Вже панує мир» і так далі. Тут хочеться підкреслити: не потрібно боятися «невдобних» форм як то «уважати» та інше. Нехай російське «уважать» значить не те, що українське «уважати» («вважати») – нам яка до того справа?

Іще деякі зауваження щодо звернення без коментарів: «вдалося добитися», «при чому не найманців», «треба буде», «оцінить їх мужність», «для тих викликів, які ми спільно маємо вирішити».