Цитата замість вступу – так закінчується історія про Чорного дембеля, озвучена у фільмі Романа Качанова «ДМБ» (Росія, 2000 р.): «- …Ти хто!? — Крикнув прапор незнайомцеві. А голова йому: — Я — Чорний Дембель, твою мать... — І знайшли на ранок всіх мертвими...»

А починається ця казочка (по-американські — міська легенда) словами: «Це дуже стара історія. В одній артилерійській частині під Києвом служив один дембель...»

…Справа в тому, що заборонено в одному документі вживати умовне найменування військової частини (наприклад, «в/ч 12345», т. зв. «польова пошта») і реальне (наприклад, «777 мотострілецька бригада»). Така ось військова таємниця — тільки щось одне, щоб вороги не зіставили і не здогадалися.

Але в статті Вікіпедії «Чорний дембель» просто написано: «Достеменно невідомий номер військової частини, в якій ніс службу Чорний дембель із х/ф «ДМБ», але ймовірно це 281-я Навчальна самохідно-артилерійська бригада, в/ч пп 95826 (смт Дівички, Київської обл.)»

Статтю я цю знайшов, тому що вже пару тижнів по одній-дві серії на день дивлюся телефільм «Надприродне». Такий ось асоціативний ряд: «Надприродне» — «Міські легенди» — «Чорний дембель». А ще пам'ятаю, як до нас на присягу до сина-новобранця приїхала мама, а синок-то присягу складає в цих самих Дівичках (а не в нас). Як так можна пояснювати рідним, де ти служиш?.. Ось у кого потрібно Вікіпедії вчитися зберігати військову таємницю.

P.S. До речі, спасибі Марині RayOfLight — на старості років навчився користуватися торрентами. Залишилася парочка гігабайт до кінця місяця, скачав першу частину «Ми з майбутнього».