ЗРК MIM-23 Hawk під час навчань у Румунії, листопад 2018 року. Фото: Reuters

Ведення війн — протягом тривалого часу і такої інтенсивності, як це  відбувається сьогодні на території України після російського вторгнення —  вимагає величезних витрат засобів ураження. Про це у своєму новому  інтерв’ю говорить і Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний. “ЗС України надається велика матеріально-технічна допомога державами-партнерами, однак, зважаючи на збільшення інтенсивності середньодобових витрат ракет і боєприпасів, здійснювати накопичення цих засобів у потрібних обсягах не вдається”, — зауважує Валерій Залужний.

Для усунення цієї проблеми, за словами генерала Залужного, Захід різко збільшує потужності виробництва озброєння та боєприпасі, “але цей процес є досить тривалим”. Інший шлях — “прийняття на озброєння ракет збільшеного радіуса дії, причому бажано власного виробництва”. Крім того, для розв'язання проблеми забезпечення засобами ураження в обсягах, які вимагає російсько-українська війна, фахівці звернули погляд на численні запаси ракет кількадесятилітньої давності. Практика показала, що модернізація цих старих ракет та боєприпасів, вимагає в рази меншого часу та набагато менше фінансових ресурсів.

Як «дешево» модернізувати стару зброю

Тисячі й мільйони боєприпасів старих поколінь, зокрема які залишилися після «холодної війни», давно здані на склади, але це не зробило їхні бойові частини менш потужними, а корпуси чи аеродинаміку — менш надійними. Основною проблемою старих ракет є їхня неточність та часто невелика дальність дії, що були актуальними пів століття тому, але недопустимі сьогодні. Проте навіть зі старої «болванки» можна відносно дешево та дуже швидко зробити сучасний засіб ураження, якщо обладнати його сучасною системою наведення і «підштовхнути» на більшу дистанцію. Із розвитком комп’ютерних систем та за допомогою додаткових рушіїв це питання вирішується просто. Звичайно, такі «поробки» не є повноцінною заміною новітніх систем озброєння, але як допоміжний засіб за наявного дефіциту зброї виявився досить ефективним.

Серед основних варіантів подібної модернізації — обладнання старих ракет та боєприпасів сучасними навігаційними пристроями та пристроями наведення: використання мініатюрних комп’ютеризованих аналогово-цифрових систем, GPS-чіпів і MEMS-датчиків (гіроскопи, акселерометри, магнетометри та інше), лазерно-оптичних систем, теплочутливих елементів, цифрових матриць тощо. Наприклад, ще десять років тому Армія США отримала пристрій XM1156 PGK (Precision Guidance Kit, «набір для точного наведення»), який перетворює звичайний 155-мм артилерійський снаряд на високоточний, із GPS-наведенням: «набір» із процесором і датчиком навігації просто вкручується в снаряд замість детонатора та підривається, коли снаряд, підкорегований стабілізаторами, досягає точки заздалегідь введених координат. із цієї системи з «Розумним» детонатором виросли легендарні «Ескалібури» — спеціальні снаряди з надвисокою точністю.

Снаряди з пристроєм прецизійного наведення некерованих боєприпасів M1156. Фото: Ryan Ramsammy/U.S. Marine Corps

Тут варто заважити важливий факт: у 90% випадках вистачає навіть точності «зроблених на колінці» XM1156 (які і сам пройшов еволюцію до підривача з курсовою корекцією M1156). Тобто оснащення старих засобів дешевими пристроями часто має задовільний ефект.

Із ще однієї «поробки» — змін у конструкції ракет РСЗВ вирослі не менш легендарні «хаймарси» та їхніх родичів. Системи залпового вогню вирізняються надзвичайною потужністю, але й неточністю. Тому ідея використання в ракетах процесора, GPS-датчика, додаткової механізації хвостового керування та резервної інерційної системи наведення (навігації з датчиками прискорення та гіроскопами) перетворила стріляння «по площах» на високоточні потужні удари на відстань у сотні кілометрів. Тепер одна «модифікована» ракета здатна виконати роботу кількох десятків своїх старших братів.

Війна проти росії стала поштовхом до дешевої модернізації озброєнь

Ідея обладнання потужних авіаційних бомб сучасними комплектами корегування сьогодні широко представлена у світових розробках. Сьогодні ми бачимо використання в бойових діях західних «об’єднаних боєприпасів прямого удару» (англ. Joint Direct Attack Munition) — відомі всім JDAM, а росія модернізує старі радянські кореговані бомби, КАБи.

Принцип перетворення «тупих» (вільноспадних) авіабомб на «розумні» досить простий: як і артилерійські снаряди, вони дообладнуються комплектом крил і системою наведення на базі GPS-навігації. Модернізація дозволяє атакувати об’єкти, які не перебувають не умовно під літаком, а знаходяться за десятки кілометрів від нього. Наразі 250- та 500-тонні російські «планувальні» фугасні бомби завдають багато проблем нашим прифронтовим укріпленням, так само як українські JDAM успішно нищать російські фортифікації та райони зосередження техніки.

Старі ракетні системи повертаються до строю

З ракетним авіаційним та протиповітряним озброєнням ситуація не така проста, як із РСЗО, бомбами чи боєприпасами. Наземні засоби ППО та озброєння літаків — це самодостатні комплекси, в які важко вносити суттєві зміни без кардинальної перебудови багатьох складових елементів. Проте й такий процес виявився набагато дешевшим та швидшим за розробку та виготовлення повністю сучасних систем.

Логічно, що проєкти модернізації та доповнення найбільш ефективні, коли стосуються засобів ураження, масово вироблених в минулому. Головно, це «спадщина» протистояння НАТО та срср, яка вже два-три, а то й більше десятиліть спокійно лежала на забутих Богом складах.

Зенітний ракетний комплекс С-200В Вега

Як приклад — досить потужні старі радянські ракети ЗРК С-200, дальність польоту яких коливається в районі 200 кілометрів і які були призначені для збиття бомбардувальників та літаків-розвідників. Проте, застосовувавши додаткові прискорювачі та системи навігації, головки наведення й управління рулями, можна перетворити ракети 5В28 (В-880) цього комплексу на достатньо точну й дальню зброю. За словами російських військових керівників, саме такі перероблені ракети С-200 українські Сили оборони активно використовують для ударів по об’єктах в окупованому Криму та в прикордонних областях росії, а це вже 400-600 км доставки величезного «подарунку», що летить зі швидкістю до 5000 км/год. А бортові радіолокаційні станції, які українські підприємства здатні виробляти в промислових масштабах, на відміну від цільного комплексу, або застосування GPS-навігації на порядок підвищують точність ЗРК при роботі по радіолокаційно неконтрастних наземних цілях.

За словами генерал-лейтенанта Ігоря Романенка, колишнього заступника начальника Генштабу ЗСУ, щоб знайти і захопити ціль у повітрі, системи С-200 використовують великий і потужний радар, який підсвічує ціль в небі. «Але для націлення по наземних об'єктах він не підходить, — підкреслив Ігор Романенко. — Відповідно, українським фахівцям необхідно було б переробити систему наведення ракети — наприклад, зробити так, щоб вона летіла на ціль по супутникових даних».

Застосування протиповітряних ракет по наземних цілях узагалі стало «фішкою» нинішньою російсько-української війни. Хоча тут мова не йде про глобальну модернізацію, проте при наявності великої кількості ракет для С-300/С-400 або протикорабельних комплексів «Бастіон» (ракети «Онікс») можна очікувати на «косметичні» зміни в їхній конструкції та системах керування. Ймовірно це чекає й наш протикорабельний ракетний комплекс РК-360 МЦ Нептун, який окрім свого прямого призначення — ураження бойових кораблів — здатен знищувати крилатими ракетами Р-360 наземні об’єкти. Тим більше, що 870-кг ракети «Нептун» й так можуть запускатися з різних типів носіїв: берегових комплексів, кораблів, літаків. Для ефективного використання потрібні лише системи наведення типу DSMAC (Digital Scene Matching Area Correlator) чи ATR (Automated Target Recognition). Проєкт цілком реальний, адже подібні системи використовує багато крилатих ракет, зокрема надані Україні західні Storm Shadow / SCALP-EG.

AIM-9 Sidewinder. Фото: MCSN Timothy A. Hazel

«Монстр Франкенштейна» — гібрид американських боєприпасів зі зброєю срср

Свіжим прикладом розумної модернізації старих «забутих» озброєнь стала інформація про проєкт FrankenSAM, який має поєднати західні ракети ППО з пусковими установками радянського зразка та їхніми радарами. За повідомленнями чиновників Пентагону, ці експерименти зі створення гібридних систем, у першу чергу, стосуються озброєння ЗРК «Бук-М1» сучасними американськими ракетами RIM-7 Sea Sparrow та об’єднання роботи радянських РЛС й імпровізованої пускової установки зі старими надзвуковими ракетами AIM-9M Sidewinder, які зазвичай запускаються з літаків F-16 або F-18, а також із ракетами від ЗРК MIM-104 Patriot.

Такий варіант досить перспективний, враховуючи велику кількість збережених у різних країнах радянських ЗРК та РЛС. Заступниця помічника міністра оборони США Лора Купер розповіла, що програма FrankenSAM сприяє «заповненню критичних прогалин в українській протиповітряній обороні, і це найважливіший виклик, який стоїть перед Україною сьогодні».