Молодий хлопець прийшов до Великого Майстра з проханням навчити його кунг-фу. Великому Майстру було ліньки, і він сказав:

— Так, добре, я навчу тебе кунг-фу. Але зара я не беру учнів. Приходь через рік.

Молодий чоловік пішов і повернувся через рік:

— Великий Майстре, навчіть мене кунг-фу.

Великий Майстер спохмурнів і каже настирливому юнакові:

— Так, я навчу тебе кунг-фу. Але до того ти маєш попрацювати над собою. Протягом трьох років щоранку споглядай, як сходить сонце, і щовечора споглядай, як воно сідає.

Хлопець пішов. Та повернувся за три роки:

— Великий Майстре! – каже юнак. — Три роки щоранку я дивився, як сходить сонце, і щовечора — як воно сідає. Навчіть мене кунг-фу.

— Добре, — відповідає Великий Майстер. — Але спочатку ти маєш підкорити свій Дух — навчитися зависати на висоті п’яти лі над землею.

Пішов хлопчина. Але за п’ять років повернувся.

— Великий Майстре, — каже. – П’ять років щодня я присвячував себе медитації та тренуванням, і тепер можу зависати над землею…

Сказав і піднявся в повітря на висоту п’яти лі над землею.

— Ніхріна собі... — сказав Великий Майстер.